Нема в світі Правди Народні пісні
Текст пісні
Нема в світі Правди, Правди не зиськати,
Тілько в світі Правди, що Рідная Мати.
Уже тепер Правда сидить у темниці,
А щира неправда з панами в світлиці.
Уже ж тепер Правда, уже ж Вона вмерла,
А щира неправда увесь світ зажерла.
.....................................
Що вже тепер Правда стоїть у порога,
А щира неправда з панами конець стола.
Тепер буде Правда в панів під ногами,
А щира неправда сидить між панами.
Тепер уже Правду ногами топтають,
А щиру неправду медом-вином напувають.
Тепер уже Правда у панів у недолі,
А щира неправда у добрій волі.
Уже тепер Правда, Правда помирає,
А щира неправда весь світ пожирає!
Нема в світі Правди, Правди не зиськати,
Тілько у світі Правди - як Отець-Рідна-Мати.
А де ж то Її узяти? Її ні купити, ані заслужити,
Увесь світ ізходити, Правди не зощити.
Були ж колись Дітки, та стали Сирітки,
Не мають вони собі помочі нівідки.
Плачуть вони ж, плачуть, не можуть пробути,
Своєї Рідної Матері забути:
- Орлице-Мати! Де ж нам тебе взяти?
Тебе ні купити, ані заслужити,
Увесь світ ізходити, Правди не зощити.
Хотя б то ми мали Ангельськії Крила,
То б ми полетіли та тебе б увиділи;
Бо вже Кінець Віку уже приближився:
Хоч рідного брата тепер стережися!
Бо із ним у суді стати - Правди не зиськати,
А тілько сріблом-злотом панів насищати...
Тілько в світі Правди, що Рідная Мати.
Уже тепер Правда сидить у темниці,
А щира неправда з панами в світлиці.
Уже ж тепер Правда, уже ж Вона вмерла,
А щира неправда увесь світ зажерла.
.....................................
Що вже тепер Правда стоїть у порога,
А щира неправда з панами конець стола.
Тепер буде Правда в панів під ногами,
А щира неправда сидить між панами.
Тепер уже Правду ногами топтають,
А щиру неправду медом-вином напувають.
Тепер уже Правда у панів у недолі,
А щира неправда у добрій волі.
Уже тепер Правда, Правда помирає,
А щира неправда весь світ пожирає!
Нема в світі Правди, Правди не зиськати,
Тілько у світі Правди - як Отець-Рідна-Мати.
А де ж то Її узяти? Її ні купити, ані заслужити,
Увесь світ ізходити, Правди не зощити.
Були ж колись Дітки, та стали Сирітки,
Не мають вони собі помочі нівідки.
Плачуть вони ж, плачуть, не можуть пробути,
Своєї Рідної Матері забути:
- Орлице-Мати! Де ж нам тебе взяти?
Тебе ні купити, ані заслужити,
Увесь світ ізходити, Правди не зощити.
Хотя б то ми мали Ангельськії Крила,
То б ми полетіли та тебе б увиділи;
Бо вже Кінець Віку уже приближився:
Хоч рідного брата тепер стережися!
Бо із ним у суді стати - Правди не зиськати,
А тілько сріблом-злотом панів насищати...
Внески: