На бережку у ставка,
На дощечці у млинка
Хвартух прала дівчина,
Плискалася рибчина.
Да й упала в став небога.
Чи немає там нікого?
І нікому підбігти,
Щоб дівчину витягти.

Кричить: Пробі! — її мати,
Щоб дівчину рятувати.
Каже, що за працю тую
І дівчину подарую.

Аж тут козак чорнесенький
Витяг дівку любесенький.
Оченьки, як ясоньки,
Губоньки, як розоньки,
Рученьки білесенькі,
Ніженьки малесенькі,
Гарна, як квітонька,
Люба так, як рибонька.

Стережися, дівчино,
Моя люба рибчино,
Поза ставком не ходи,
Да в ставочок не впади,
Бо в ставочку ти заллєшся,
К бережечку не вгребешся.

Як я дуже працював,
Як я тебе витягав.
Да к гарного ж твого стану,
Чи я ж тебе не достану.
Як вечір прийде близенько,
Прийди до мене, серденько.

Гей! Козаче, уродливий!
Молоденький та жартливий,
Усоньки — чорнявії,
Зубоньки перловії,
Чубчик твій круглесенький,
А жупан гарнесенький.
Саф'янові чоботці
Да й шабелька при боці!