Марусю моя чорнобрива,
Як я тебе вірно люблю,
Спішу на свідання до тебе,
Відкрити всю тайну свою.

Хотів би з тобою, Марусю,
У парі до віку прожить,
Та тільки стара моя ненька
Засватать тебе не велить.

Женися, мій сину, з багачков,
Багачка не те, що бідна,
Вона принесе волів пару
Та ще й вороного коня.

Сиджу я з багачков в садочку
І чую сумні я пісні,
То моя Маруся співає
На самій найвищій горі.

Женися як хочеш з багачков,
Тобі з нею весело жить,
А ти, Волго - річко, роздайся
І хвилі мене затопіть.

Лишаю багачку в садочку,
Біжу до Марусі в поля,
А в мене на серці так важко,
Маруся моя нежива.

Виношу Марусю на берег,
А з неї стікає вода,
Вона була в шовковім платті,
Круг неї обвита коса.

Приношу Марусю додому,
Не знаю, що маю казать,
Питаюся рідної неньки,
Де буде Маруся лежать.

Послухай мене, мій синочку,
Що буду тобі я казать,
Що завтра в нас буде неділя -
Ми будем весілля справлять.

Послухай мене, моя мамо,
Що буду тобі я казать,
Що завтра в нас буде неділя -
Ми будем Марусю ховать.

В неділю музиченька грає,
Весела багачка сидить,
А в мене на серці навала,
Така, що не можу я жить.