Мала мати сина –
Сина оженила;
Молоду невістку
Зразу незлюбила.

Проводжала мати
Сина у солдати,
Молоду невістку –
У поле льон брати.

Брала льон невістка,
Брала, вибирала
Та й посеред поля
Тополею стала.

Ой, минає рочок,
Другий наступає,
А на третій рочок
Син з війська вертає.

"Мамо ж моя, мамо,
Що то за причина,
Що на нашім полі
Росте тополина?"

"Не питайся, сину,
Що то за причина,
Бери топір в руки,
Зрубай деревину".

Як ударив уперше –
Вона ся схилила.
Вдарив вдруге, втретє –
Та заговорила:

"Не рубай мя, милий, -
Я твоя миленька;
Подивись: листочки –
Дитина маленька".

"Мамо ж моя, мамо,
Що ви наробили?
Ми так ся любили,
Ви нас розлучили".