Любив та й кохався козак з дівчиною –
Мати й не казала женитися з ньою.
– Козаче, козаче, твоя мати знає...
До твого серденька іншої шукай!

– Шукає, шукає, можеш си шукати,
Я піду на цвинтар могилу копати.
– Копай же, копай же широко, глубоко,
Щоби я лежала коло твого боку!

Прийшла я додому, в строї ся збираю,
Українську ленту до боку чіпляю,
Вийшла стара мати, руки заломала:
– Ой, де ж ти ся, доню, так гарно зібрала?

– Ой, умру я, мамо, мене поховайте,
На моїй могилі пам'ятник поставте,
А хто буде їхав то буде читати:
"Де ся двоє люблять – не тре розлучати!"