Котилися вози з гори,
Пламали спиці,
Да вже ж мине не ходити,
На тє вечерниці.

Да вже ж мине не ходити,
Куди я ходила,
Да вже ж мине не любити,
Кого я любила.

Да й через дорозинька
Ходим по теляти,
Як у тебе, так у мене
Чорні бривеняти.

Да й шол козак через бойрак,
Бойрак похилився,
На козака пригодинка —
Козак зачирився.

Дєвчиноньку викликає
Не голосно, свисно:
Ходи сюди, серце моє,
На єдну годинку.

Чи ти моя, чи не моя,
Да сердинку будиш,
Коли моя, серце, будеш,
Хвалити ми Бога!