Калина, малина біленьким зацвіла, —
Молода дівчина козака любила.

Перва любила — коника купила,
А друга любила — сідельце дарила.

А третя любила — та й причарувала,
Не солону рибку вечерять давала.
 
Єсть у мене жінка, ще й діточок двоє,
Так жаль покидати тебе молодої.

Ой, Боже ж, мій Боже, з високого неба,
Козак має жінку, а мене не треба!

Ой, Боже, мій Боже, який я удався:
На чужій країні за жінку признався.

Як піду в садочок та й зірву листочок,
Буду прикривати милого слідочок.

Щоб роса не впала, пташки не ходили,
Щоб мого миленького другі не любили.