Їхали стрільці у бій за Вітчизну,
Кожен з них покинув в своїм краю дівчину.
Коли наступали на ворога,
То всі кричали: "Ой, слава, слава".

Там старенький батько окопи копав,
Він здалека бачив як стрілець упав.
Батько не повірив сам своїм очам,
Він підійшов ближче, а то його син лежав.

Ой, сину ж мій сину, дитино моя,
Тебе поранила ворожа куля.
Решта стрільців позаду ідуть,
Тіла забирають, на марах несуть.

Прийшов батько додому тай сів край стола,
Заболіло серденько, болить голова.
Питається жінка що де чувати,
І нашого синка десь не видати.

Жінко моя, жінко, наш син не жиє,
Він на своїх грудях землю тримає.
Батько за сином тяжко затуживсь,
Витяг револьвера – сам сі застріливсь.