Із-за гори орел воду носить,
Дівчинонька козаченька просить:
Козаченьку, мій соболю,
Возьми ж мене із собою,
Помандрую я з тобою!

Дівчинонько, сухотонько ти моя,
Кажуть люде, що не будеш ти моя!
Кажуть люде, я й сам бачу —
Не раз, не два гірко плачу
За тобою, серце моє!

Не сама ж я по садочку гуляла,
Свого дружка за рученьку водила,
Цілувала, милувала,
До серця пригортала,
Розстатися я не знала!

Пішов милий за гору, за гору,
А я його очима проводжу,
Каренькими оченьками,
Чорненькими брівоньками,
Дрібненькими слізоньками!

Ой, вернися, мій милий, вернися,
Ще до мене хоть раз пригорнися!
Ой, не буду вертатися,
Лучче б, серце, не знатися,
Ніж тепер нам розстатися!