Із-за гаю сонце сходить,
За гай і заходить.

По долині увечері |
Козак смутний ходить. | (2)

Ходить він годину,
Ходить він і другу.

Не виходить чорнобрива |
Із темного лугу, | (2)

Не виходить зрадливая...
А з яру та з лісу

З собаками та псарями |
Їде пан гульвіса. | (2)

Цькують його собаками,
Крутять назад руки

І завдають козакові |
Смертельної муки; | (2)

У льох його, молодого,
Той пан замикає...

А дівчину покриткою |
По світу пускає. | (2)