Як того пана Івана,
Що Свеговського гетьмана,
Бісурмани піймали;
То голову єму рубали.

Ой голову єму рубали,
Та на бунчук вішали,
Та в сурми вигравали,
З єго глумували.

А із низу хмара стягала,
І воронів ключа набігала,
По Україні тумани клала;
А Україна сумувала,
Ой, Україна сумувала,
Свого гетьмана оплакала.

Тоді буйні вітри повівали:
Деж ви нашого гетьмана с подівали?
Тоді кречети налітали:
Деж ви нашого гетьмана жалковали?
Тоді орли загомоніли
Деж ви нашого гетьмана схоронили?
Тоді жайворонки повелися:
Деж ви з нашим гетьманом прощалися?

В глибокій могилі,
Біля города, біля Кілії,
На турецькі лінії.