Дощик, дощик
Крапає дрібненько:
Я ж думала, я ж думала
Запорожець, ненько!
Ой, якби ж я знала,
Відкіль виглядати,
То б найняла, заставила
Стежку промітати!

Дощик, дощик
Аж із стріхи капотить:
Я ж думала, я ж думала,
Що мій милий тупотить.
А він іде, а він іде,
Ступає тихенько...
То-то милий, то-то любий,
Дивітеся, ненько!

Дощик, дощик
Аж із стріхи капотить:
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить.
Розсердився, розгнівався
Мій милий на мене...
А як гляне — серце в'яне
У його і в мене!..