Де Карпати сині в рідній стороні,
Довелось красуню стрінути мені.
Дивна її врода, довгая коса, |
Ніби весна красна радість принесла! | (2)

Голос той лунає у серці моїм
І ніхто не знає – я щасливий в нім,
Я той голос чую, він співа пісні |
І його цілую в маревах своїх! | (2)

Очі променисті сяють мов вогонь,
Устонька – намиста забрали мій сон,
Від стрункого стану і чорнявих брів |
Я, моя русалко, ніби скам'янів! | (2)