Ци дома, дома гречний панонько,
Гречний панонько, чом Івасенько?
Нема го дома, у Сандоміру
Судоньки судить, радоньки радить.
Ой, радить же він, ой, судить же він,
Як воювати, на врага стати.

Нема му кому поради дати,
Поради дати, випроводжати.
Ой, є у нього старий батенько,
Старий батенько, стара матінка,
Ой, є у нього сестра й братенько.

Сестриця вийшла, збрую винесла:
Ой, їдь, братеньку, та на війноньку,
Не забавляйся, борзо вертайся! —
Братенько вийшов, коника вивів.

Матінка вийшла випроводжати,
Випроводжати, благословляти:
Дай же ти, боже, мій ти синоньку,
Добру дорогу та й щасливую,
Не забавляйся, борзо вертайся!

Батенько вийшов випроводжати,
Випроводжати і научати:
Ой, їдь, синоньку, та на війноньку,
Іззаду войська не залишайся,
Спереду войська не вибивайся,
Коньом не виграй, шаблев не звивай!

Синок поїхав, вітця не слухав:
Іззаду войська не залишався,
Спереду войська все вибивався,
Коньом вигравав, шабельков звивав.

Увидів його сам польський король:
Рад же би-м знати, чий то синочок
Коньом виграє, шаблев звиває,—
Дав би-м за нього свою крілівну,
Свою крілівну, свою царівну.

Дав би я йому пів мої Польщі,
Пів мої Польщі, мого крілевства.
А за тим словом — будь же ми здоров,
Бувай ми здоров, гречний паноньку,
Гречний паноньку, чом Івасеньку.

Дай же ти, боже, а в полі полон,
А в полі полон із усіх сторон,
В оборі плідно, дома західно,
Дрібні снопоньки, густі копоньки,
Всюди весело та і радісно.