Червона калино, чого в лузі стоїш,
Молода дівчино, чого мня ся боїш?
- Якби-м не червона, то би-м не стояла,
Якби-с не зрадливий, то б ся не бояла.

Ой, ти дуже мудро вмієш говорити,
Звів їс ня з розуму, не хочеш ня взєти.
- Ой, кинь же ти, мила, камінь за водою,
Як той камінь сплине, возьму слюб з тобою.

- Де ти видів, милий, аби камінь поплив,
Як їс мня не любив, чого-с до мня ходив?
- Я до тебе ходив на пожартування,
Аби-с, мила, знала, що значить кохання.

Дам тобі, дівчино, три рублі на мило,
Три рублі на мило, а штири на пиво.
Милом помиляйся, пивом напивайся,
Щоб мати не знала, що-с з козаком спала.

Милом помилялась, пивом напивалась,
На шесту неділю мамка ся дізнала.
- Доню моя, доню, що ти наробила,
Що ти всю родину навік засмутила.

Засмутився отець, засмутилась мати,
Засмутивсь той хлопець, що мав тебе брати.
Тепер же ти, доню, ні дівка, ні жінка,
Лиш ти тепер, доню, людська поговірка.

Якби-с була дівка, косу би-с чесала,
Якби-с була жінка, тоби-с мужа мала.