Був собі хлопець в двайцятім року, | (2)
Служив при війську півтора року.

Дівчина мила листи писала | (2)
І від милого вістки ни мала.

Козак йде з війська, людей питає: | (2)
– Де та дівчина, шо ся кохає?

А люди єму відповідають: | (2)
– Вчора умерла, вже гріб копають.

Він йде на цвинтар, шапку здіймає, | (2)
Там два козаки грібець копає.

– Дай Боже щастя, шо копаєти? | (2)
Кого в тім гробі поховаєте?

– Була дівчина, як злоті перла, | (2)
Через кохання взяла умерла.

– Копайте ширше, копайте глибше, | (2)
Буде нас двоє, буде нам ліпше.

В суботу рано ксьондзи співали, | (2)
Молоду пару в грібець спускали.

В неділю рано зозуля кує, | (2)
Там стара мати літа рахує.

На його гробі явір шовковий – | (2)
Тут спочиває козак січовий.

На її гробі росте калина – | (2)
Тут спочиває гарна дівчина.