Була в Гандзі лихая свекруха*,
Послала Гандзю в неділечку жати.

Іди, Гандзю, та не розглядайся,
Жни пшеницю та не розгинайся.

Слава богу, вже копу нажала,
Прийшла Гандзя із поля додому.

Де ти, Гандзю, дитину поділа?
Ой, боже ж мій! Я в полі забула.

Соловоньку, ти високо літаєш,
Високо літаєш, далеко видаєш.

Чи не бачив ти малої дитини?
Та твою дитину аж три няньки няньчать:

Одна нянька в головоньці ськає,
Друга нянька в очі заглядає,

А третя нянька кості розношає.
Прийшла Гандзя із лиха додому:

Подай, мати, гострого ножа,
Нехай я вріжу тонкого полотна.

Не влучила в тонке полотенце,
А влучила та у своє серце.

Тепер маєш, мати, три гріхи збувати:
Що один гріх — неділя святая,

А другий гріх — дитина малая,
А третій гріх — що я молодая.