Біля пугу зеленого
Там криниченька стояла -
Дівчинонька воду брала,
До козака промовляла:

Приспів:
А водичка студеная
У відерці плеще, грає,
Хто не любить, не кохає,
Щастя-доленьки не знає!
А водичка ллється студеная
У відерце, плещеться та грає,
Хто не любить,та ще й не кохає,
Того доля обмине!

Якби мала довгі коси,
Вкрила б ними ноги босі,
Не страшні ранкові роси –
До милого серце просить!

Якби мала карі очі,
Чорні брови, як шнурочки,
Зчарувала б козаченька
Серед лугу опівночі!

Світи, ясний місяченьку,
Та й на трави, на покоси.
Візьми мене, козаченьку, -
Нехай мати воду носить!

Крутнув козак чорні вуса,
До дівчиноньки всміхнувся:
Візьму тебе, моя мила,
Як з походу повернуся.

Біля лугу зеленого
Напоїв він вороного,
Попрощався з дівчиною –
Поскакав козак до бою.