А вже літ більш двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходе,
Викликає долю:

- Гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, козаченько, із біди.
– Не вийду, козаче,
Не вийду, соколе.

Ой, рада б я вийти,
Так сама в неволі.
Гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі.
У тюрмі, в кайданах
Забрата Богданом.

А його самого
Забрали в кайдани.
Гей, ти Богдане, Богдане,
Нерозумний гетьмане Богдане!
З нарізниць козацьких
Серпи й поробили.

Ще й гострі шаблюки
На ножі змінили.
Гей, ти, козаче, хапай ніж,
Де побачиш вороженька, там и ріж.