А в ниділю рано-рано ще кури не піли,
Ішов Яким до вдовойки, люди не виділи. | (2)

Прийшов Яким до вдовойки: "Добрий вечір, серце",
А вна єму повідає: "Забий жінку кончи!" | (2)

– Як же мені молодому шлюбну жінку бити,
Шлюбна жінка, як ластівка, буде ся й просити? | (2)

Прийшов Яким додомоньку та й став жінку бити,
Шлюбна жінка, як ластівка, почалась просити. | (2)

Ой не вважяв Якимонько на її прозьбоньку,
Витяг шаблю з-за пояса, відтяв головоньку. | (2)

Ой бо прийшов Якимойко до старшого брата
Та й попукав у віконце, бо й замкнена й хата. | (2)

Ой бо прийшов Якимойко із сіний до хати,
Та й почав ся Якимонька старший брат питати. | (2)

– Чому тобі, Якимоньку, кровця на рукавци?
– Я ти скажу щиру правду, що'м різав баранці. | (2)

– Чому ж тобі, Якимоньку, кровця на поділку?
– Я ти скажу щиру правду, що'м зарізав жінку. | (2)

– А хто ж тебе, Якимойку, на то-то нарадив,
Що ти свого приятеля з того світа й згладив? | (2)

– Ой бо мене нарадила та першя сусіда,
Така була мижи нами солодка бесіда. | (2)

Відкрив двирі, відкрив вікна, сказав: "Загоріла".
Та й ї вивіз в чисте поле, сказав, що вдуріла. | (2)

Прийшов Яким додомоньку, вдарився руками:
– Діти мої, дрібнененькі, що робити й з вами? | (2)

Пішов Яким до комори, до нової скрині:
– Нема мої миленької, любої газдині! | (2)

Пішов Яким на город, морква не сполота:
– Нема мої миленької, любого золота! | (2)

Ходить Яким по городі, капуста сся ввила:
– Нема мої миленької, що її садила! | (2)