А в нашого Харка, а сотника батька,
Увесь двір на помості.
Гей, пише, пише а пан Паволоцький: |
Та прибудь, Харку, в гості! | (2)

Гей, як став Харко, а сотничок батько,
Та із дому виїжджати,
А за ним його ненька старенька — |
З хлібом-сіллю проводжати: | (2)

Ой, не їдь, Харку, ой, не їдь, Харку,
Бо то проклята зрада,
Краще б ти в замку був з козаками, |
То я б тому була рада! | (2)

Ой, тим же він собі та й поїхав,
Гей, що дуже горілки впився.
За ним, за ним його козаченьки: |
Ой, стій, батьку, не журися! | (2)

Ой, як же мені, панове молодці,
Як же мені не журиться,
А що підо мною кінь буланенький |
Та почав становиться! | (2)

Гей, скоро Харко, а сотничок батько,
Та й у двір уїжджає,
Гей, зараз йому а пан Паволоцький |
Чару меду висилає. | (2)

Гей, он як Харко, а сотничок батько,
Того меду напився,
Гей, зараз Харко, а сотничок батько, |
На коника похилився. | (2)

Гей, бодай тобі, а пан Паволоцький,
Та три літі боліти.
Що ти посиротив молодую жінку |
Та маленькії діти! | (2)

Гей, ой, як крикнув а пан Паволоцький
Та на свої гайдуки:
Гей, візьміть Харка, а сотничка батька,
Зв'яжіть йому назад руки!
Та ведіть його аж до Шамраївки,
Там завдайте йому муки!

Гей, зав'яжіть Харку, а сотничку батьку,
Та китайкою очі,
Гей, ведіть його та до Шамраївки |
Та темненької ночі! | (2)

Ой, як заржав же кінь буланенький,
Та стоячи біля пекарні,
Гей, ой, залили а сотничка Харка |
В Шамраївці у кайдани. | (2)

Гей, дайте мені, панове молодці,
А хоч голочку в руки,
Чи не одіб'юсь я од превражих ляхів, |
Од великої муки! | (2)

Гей, дайте мені, панове молодці,
Хоч водиці напиться,
Чи не допоможе а мені син Божий |
Хоч на світ подивиться! | (2)

Гей, як заржав же кінь буланенький
Та стоячи на помості,
Вже стратили Харка та й заховали |
Десь у зеленому хворості. | (2)

Гей, а у того пана лементаря
За плечима ще й рушниця,
А за ним ходить сотничка Харчиха, |
Бідна, нещасна вдовиця. | (2)

Гей, бодай тобі, пане лементарю,
В світі три літі боліти,
Що посиротив бідну Харчиху |
І маленькі з нею діти! | (2)

Гей, росте, росте червона калина
Та й похилила віти,
Ох, і зостається сотничка Харчиха |
Ще й маленькі діти! | (2)