А в нашім селі, в багатім дворі
Стояли коні, а все вороні,
Коні вороні поприпинані,
На них бояри поприбирані.

А всі бояри гречного пана,
Гречного пана на ім'я...
— Гой пане ж ти наш, де ся вибираш?
— Вибираюся в місто по дівку,
В місто по дівку, ще й по вермінку.

А вона чує, переказує:
— І сам не ходи, бояр не труди,
Бо я до тебе сама приїду,
Сама приїду, з церкви до вбіду.

Гой з церкви йшла перепеличків,
До села впала яснов зірничков,
У двір влетіла ластівочков.
Гей то дивочко — не невісточка:

По воду пішла — вина принесла,
По вино пішла — золот хрест найшла,
По дривця пішла — ліс ся загаїв,
Ліс ся загаїв, май ся замаїв,

Шовкові трави паволок стали,
Паволок стали, в жемчуг ся вбрали,
А жемчуг ряхтить, паволок пахтить,
Жемчуг леліє, паволок мріє,

А в цілім дворі, як у неділю.