Вітер в коси заплітає
Тишу, зорі і волошки,
Сивим патьоком стікає
І рубіном червоніє...

Вітер з трав знімає скальпи,
Гори скирт, неначе Альпи –
Я один із маком наче,
Він поранений і плаче

Приспів:
Героїн – дивний птах
Світлотінь на вустах

Їх тут сотні – гордо зорять,
Всі порізані ножами:
"Кинь нас, ми помремо!" – молять,
Перев’яжу ж хоч бинтами.

В абстиненціях світанку
Ніч сурмить на божім ґанку:
Сірі всі в хламидах гуру –
Тут посіяв хтось культуру

Приспів (2)

Як факір, над нами літо
І в рубіновій оправі,
Перед ним, мов змії, квіти
Обплітають світ безтямний...

Зачароване тим дійством,
Небо забруднилось світлом
Маки-маки-маки помирали
В отруті ранньої заграви

Приспів (2)