Утопаючи у зорях, стане кригою буття,
Тільки темні води ночі не пізнають забуття.
Час мине, а з ним як завжди все, що було поруч тут,
Пійде кроком як солдати, як на сонці літом ртуть!

Ми у інший паралелі гру шалену розпочнемо,
Без обов’язків і правил створемо свою богему.
Заподіяти нам шкоди неможливо буде більше,
А в брудні води – хай пірнає хтось інший!

На теренах цього світу побудуємо театр
І почнемо все з початку, не уникаючи піару.
Зілля для спокуси як обряд єднання душ
І розум наш вже не тут!

Приспів:
Вже не тут! (3)
Ми вже там! (3)

Наближаючись до світла – вмить звільняються думки
А в полоні свого тіла не знайти нам ці шляхи
І крокують наші тіні в сутінковий, тихий час
Не уникнути падіння, піднімаючись до нас.

Ми у інший паралелі гру шалену розпочнемо,
Без обов’язків і правил створемо свою богему.
Заподіяти нам шкоди неможливо буде більше,
А в брудні води – хай пірнає вже хтось інший!

На теренах цього світу побудуємо театр
І почнемо все з початку, не уникаючи піару.
Зілля для спокуси як обряд єднання душ
І розум наш вже не тут!

Приспів