Човен пливе та хвилі здіймає,
Б’ючи вітрила в задумливу ніч.
Зорі у небі рахує керманич,
Місяць-нубієць у небі горить.

Козак міркує та не сумує,
В люльці веселий духм’яний тютюн.
З неба у море падають зорі,
В серці бентежний радісний струм.

Приспів:
Ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-у-ю...
Ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-у-ю...
Ду-ду-ду-ду-ду-ду-у...

На видноколі – сиві тополі,
Вітер у полі колише ковиль.
Шаблі й набої, кайдани й пістолі
Хай гинуть у морі, мов смуток і біль.

Човен пливе до синього раю,
Врешті лишаючи землю чужу.
Варти ворожі мов вітер минає,
В синьому небі мандрує...

Приспів