Біля моїх воріт
Є одинокий слід,
Закам'янів, не зник.
Я вже до нього звик.

Біля моїх дверей
Мало було людей
І перейшла поріг
Лиш моя пара ніг.

В темне моє вікно
Сонце не б'є давно.
Краще у темноті, –
Вирішив я в житті.

В тиші моїх кімнат
Більше не маю вад.
Новим нема доріг,
Я замолив свій гріх.

Попіл моїх ідей
Не розбудив людей.
Інших ідей нема,
Хата для них – труна.

Сяйво моїх очей
Зовсім, мабуть, втече,
І не палати їм,
Щоб утворився грім.

Велич моїх надій
Спить у землі сирій.
Скоро і я засну,
Лиш проведу весну...