Телефону трубку я знову розбив
І по вулиці у натовпі безцільно плив,
Через тебе я знищив десятий телефон, –
Це не жарти, не іграшки і навіть не сон!
Що зробилось з тобою? – Говори, не мовчи!
Я не дам тобі спокою ні вдень, ні вночі.
Йду без тебе в кафе, йду без тебе в кіно,
Мені пусто якось, а тобі все одно.

Приспів:
Згуба моя, згуба! Згуба моя, згуба!
Згуба моя, згуба! Згуба моя, згуба!

Не виходжу з кімнати вже чотири дні,
Хай потоп чи пожежа – усе рівно мені,
Я не спав, я не їв, лиш тебе я хотів, –
Чи зустрінемось знов, чи жива ще любов?
А над ліжком у мене твоє фото висить
І не можу очей відвести на мить,
Набираю твій номер – короткий гудок...
Чи ти зробиш на зустріч ше один крок?

Приспів

Згуба! Згуба! Згуба! Люба! Люба! Люба!
Люба! Люба! Згуба! Згуба! Люба!

Я звернувся у відділ загублених речей,
Запитав: чи не бачили блакитних очей,
Довгі ноги, вологі, малинові губи.
Все це було моє і коханої згуби.
Відповіли мені, що я на білому коні,
Здоровенний медбрат зав’язав мені халат,
Я у дурці сиджу і за згубою тужу:
Де ти, згубо моя? – Шепочу твоє ім’я.

Приспів

Згуба! Згуба! Згуба! Люба! Люба! Люба!
Згуба! Згуба! Згуба! Люба! Люба! Люба!