Ой на Івана, на Купала
Вийшла Марійка, як та пава.

На ню молодці заглядаються,
Привітатися стидаються.

А той Іван не встидався,
Взяв за рученьку та й звітався:

– Марійко моя, душко моя,
Сподобалося личко твоє.

Ой не так личко, як ти сама,
Як на папері мальована.

Як на папері, на листочку,
Чорненькі брови на шнурочку.