Що тії гори, що теє море –
Пісок під попкою, як нерипуче ліжко...
Що ті курорти, мов натюрморти,
А ти ж бо в’язень цінностей громадських, –
То є твоя тюрма!

Що теє місто, мовби намисто –
Товчуться ребра у тролейбусі міському...
І та столиця – для серця криця,
А ти ж бо в’язень цінностей громадських, –
То є твоя тюрма!

А теє село – душа весела,
Чистенькі кізоньки та добрії корови...
І ті садочки та огірочки,
А ти вже в’язень цінностей родинних,
А все інше – тюрма!