Понад полем іде, не покоси кладе,
Не покоси кладе – гори.
Стогне земля, стогне море, стогне і гуде!

Косаря уночі зустрічають сичі,
Тне косар, не спочиває,
Ні на кого він не зважає, Хоч і не проси!

Не благай, не проси, не клепає коси,
Чи то пригород чи город
Приспівує старий, голить, Усе, що не даси!

Мужика й шинкаря, сироту, кобзаря,
Приспівує старий, косить,
Кладе горами покоси, Не мина і царя!

Не минає і царя, сироту, кобзаря...