А за синім морем, у широкім полі
Хорошії люди поселилися,
Просили у неба щасливої долі,
Просили у річки карася.

А далеке небо долі не давало,
А глибока річка рибу берегла,
І просили люди рогату Варвару,
Щоб Варвара їсти їм дала.

Як давала їсти рогата Варвара,
Видерла в народу крихітку душі,
Та душа заплакала, як моя гітара,
І полізла спати у кущі.

А після Варвари були різні турки,
А тоді німота і брати-раби,
Роздирали душу, наче мавпи палітурку,
Смикали народ той за чуби.

А за синім морем, у широкім полі
Нещаснії люди поселилися,
Просили у неба щасливої долі,
Просили у річки карася...