Ой, ходить циган, коня гнідого пасе.
Ой, ходить циган, торбину дерті несе...
Та піднімає він обличчя своє –
І долі дулю дає!

Ой, ходить циган, а очі в нього мої!
Несе торбину, а навкруги – кураї.
Та піднімає він обличчя своє –
Громаді дулю дає!

В могилі циган – то доля, мабуть, моя...
В могилі циган не розігнеться ніяк!
Та піднімає він обличчя своє –
І долі дулю дає...