Пам’ятаєш, колись ми блукали під дощем,
Ми були такі чужі...
А зараз мої думки ти бачиш наскрізь,
А я постійно кажу тобі –
Буде так, тільки так, тільки так, як схочу, –
Закриєш на все очі і зробиш так, як схочу.
Бачиш, в нас все гаразд –
Немає зайвих тіней і на столі Мартіні,
Я тобі шепочу:

Я – саме та, та, що в снах так давно з тобою,
У моїх очах синє-синє море, синє море.

Пам’ятаєш, колись ми шукали відповіді
...та не знайшли,
А зараз, в принципі, все не так вже й важливо,
Як нам колись здавалось, все одно
Буде так, тільки так, тільки так, як схочу, –
Закриєш на все очі і зробиш так, як схочу.
Бачиш, в нас все гаразд –
Немає зайвих тіней і на столі Мартіні,
Я тобі шепочу:

Я – саме та, та, що в снах так давно з тобою,
У моїх очах синє-синє море, синє море.
Я, тільки я в твоїх снах так давно з тобою,
У моїх очах синє-синє море, торкнись рукою.