Ой не знав козак, ой не знав Супрун,
А як славоньки зажити,
Гей, зібрав військо славне запорізьке
Та й пішов він орду бити.

Ой у неділю, рано-пораненьку,
Супрун із ордою стявся,
А в понеділок, в обідню годину,
Сам в неволеньку попався.

"Ох і ти, козаче, козаче Супруне,
А де ж твої прегромкі рушниці?"
"Гей, мої рушниці в хана у світлиці,
Сам я, молодий, у темниці".

"Ох і ти, козаче, козаче Супруне,
А де ж твої воронії коні?"
"Гей, мої коні в хана на припоні,
Сам я, молодий, у неволі.

Ох і виведіте, мене виведіте
На Савур-могилу,
Гей, нехай стану, гляну-подивлюся
Я на мою Україну!

А з тої могили видно всі країни,
Сив орел літає,
Гей, стоїть військо славне запорізьке
Та як мак процвітає!"