Ясна зоря всьому світу звістила,
Що Пречиста Діва Сина зродила.
У вертепі між бидляти на сіні
Стелить Мати постіль-ложе Дитині.

Під головку стелить зілля пахуче,
Щоб не гризла та солома колюча,
Бо у неї для Дитинки малої
Ані пуху, ні перинки м’якої.

Як почули те знадвору пташата,
Як клопоче бідна Мати Дитяти,
Позлітались, позносили по пір’ячку м’якому
І стелили теплим пухом солому.