Виді Бог, виді Сотворитель, що весь мір погибає,
Архангела Гавриїла в Назарет посилає,
Возвістити тайну йому:
Бог приходить к Вифлеєму,
О красний град Вифлеєма,
Сей отверзе нам Єдема.

Незаходимоє сонце мало нам возсіяти
От Діви, і тьму язиков невіря розігнати
Звізда тоє возвістила
Царям чужим путь явила,
От Персиди тріє цари
Ідуть ко Христу со дари.

Ливан, смирну, злато дари Христу принесоша,
І принесши во храмину, на коліна падоша;
Ірод вельми засмутився,
Що Христос Цар народився,
Слуги своя посилає
На смерть Єго осуджає.

Чотирнайцять тисяч дітий малих убити
Повелів, навіть своєго сина не пощадити!
Немовлята убиває;
Но сам вельми ся ругає;
Праведнії, як финіки,
Процвитають во віки.

Рахиль твоїх чад ізбитих престани плакати;
Ах, як маю перестати, я печальная мати?
Ірод чада убиває
Во мні серце омліває,
Серце болить, а я мати
Як не маю я ридати?...

Не плач, не плач, о Рахиле, і не ридай о нині,
Не розноси смутних гласов по глубокой пустині;
Сини твої з Христом жиють,
В небі вічно веселіють,
Кто ся на Бога надіє,
Род той не оскудіє.

Ірод убо і люципер з собою вікують
Тріє цари обрітшії Христа, з Ним царствують.
Немовлята убієнні
Вінцем слави украшенні,
Ми всі з того веселімся,
Христови поклонімся!