В широкій долині звізда ся явила,
Де Пречиста Діва-мати Сина породила.

Як го породила, так го сповивала:
– Люляй, люляй, мій синочку, а я буду спала.

– Спи, моя мамуню, хоч одну годину,
А я піду та до Раю, принесу перину!

– Сину ж ти мій, сину, де ж ти тоє годен?
Не минуйло й дві години, як ти ся народив!

– Мамо ж моя, мамо, один я то годен,
Я сотворив небо й землю, поки ся народив!