В райськім садочку росла лелія.
– Хто ж її садив? – Панна Марія.
Як садила, так садила,
Лелійочка ся розвила,
Красна лелія, красна лелія.

Прийшла до неї матінка єї:
– Дай ми, Маріє, листок лелії.
– Не дам, не дам ні листочка,
Бо ми всохне лелійочка,
Красна лелія, красна лелія.

Прийшов до неї батенько єї:
– Дай ми, Маріє, листок лелії.
– Не дам, не дам ні листочка,
Бо ми всохне лелійочка,
Красна лелія, красна лелія.

Прийшов до неї братенько єї:
– Дай ми, Маріє, листок лелії.
– Не дам, не дам ні листочка,
Бо ми всохне лелійочка,
Красна лелія, красна лелія.

Прийшла до неї сестричка єї:
– Дай ми, Маріє, листок лелії.
– Не дам, не дам ні листочка,
Бо ми всохне лелійочка,
Красна лелія, красна лелія.

Прийшов до неї миленький єї:
– Дай ми, Маріє, листок лелії.
– Ой дам, ой дам хоч листочок,
Бо мій, бо мій коханочок,
Красна лелія, красна лелія.