Там попід гору дівчатонька льон брали,
А доріжкою січові стрільці манджали.

– Ой помагай, Бог, милі дівчата, льон брати,
Чи позволите на тій нивоньці спочити?

– Ой чому ж би ні, стрільники милі, вам сісти,
Та розкажіть про наших братів нам вісти.

– Ой вісти ваші, дівчата милі, сумненькі –
Ложили браття голови за край рідненький.

По тій вісточці дівчата сльози ронили,
Молодих хлопців, стрільців січових, просили:

– Візьміть нас, стрільники милі, з собою,
Хай заступимо ці ряди братів собою.