Там на горонці дві панянонці льон брали.
А попід гору січові стрільці манджали.

– Допоможи, Бог, любим дівчатам льон брати.
Чи дозволите на цій нивонці спочити?

– Ой, чому ж би ні, стрільчики рідні, вам сісти.
Ще й розкажете про наших братчиків вісті.

– Ой, вісті ваші, дівчата милі, сумненькі.
Зложили братчики голови за край рідненький.

А по тих словах дівчата сльози зронили.
Січових стрільців, хлопців-молодців просили.

– Візьміть нас, стрільці, хлопці-молодці, до бою.
Най заступимо братчиків рани собою.