Син Божий від Отця із неба сходить;
Бо із Марії Христос днесь ся родить!
Ласку приносить,
Хто о ню просить,
Грішникам прощає
І очищає.
О Боже неізслідимий,
Завсе славимий!

О преславне чудо, що ж ся счинило?
Христос на Себе приняв людське тіло!
Діва носила,
Діва родила,
Єго повиває
І укладає
У яслах на сіні
В темній яскині.

Ангели співають во вишних Богу,
І у вертепі творять Єго волю.
Пастирі Му грають,
Христа витають,
А віл боїться,
Осел трясеся.
Волхи царя витали,
Як Го пізнали.

А Ірод лютий з того смутився,
Що Цар предвічний на сьвіт родився.
Діти стинає,
Кров проливає,
Матери плачуть,
Люту смерть бачуть.
На Христа зраду думає
І меч ладнає.

А Йосиф старець Марію піймає
І до Єгипта з Христом утікає.
Марія тулить,
Дитя голубить,
Ангел пильнує,
Дорогу простує,
А Ірод іде на віки
В пекольні муки.

Іроде безумний, вічно погибай!
Ти, Царю роджений, всіх нас утішай,
Ти наш Учитель,
Всіх нас Спаситель,
Ти наша радість
І наша сладість!
Благословенія Свого
Подай нам много.

Тому к вертепу всі поспішаймо,
Народженому враз заспіваймо,
З пастирми заграймо,
В гусла ударяймо
І возвеселімся,
З царми поклонімся,
Щоб тут перебути
І в небі бути.