Предвічний родився пред літи,
Хотячи землю просьвітити,
Да нас от тьми возведе
І ко сьвіту приведе
Заблудших.

Новоє літо зачинає,
Новий Цар царя низлагає.
Убого ся народив,
Богатого засмутив
Ірода!

Як Сина породила Панна,
Падає в Єфезі Діянна,
Познай Бога храмино,
Веселися дружино,
Христова.

Привикай, Діво, повивати!
Не престань, старче, пильнувати
Содітеля своєго! –
Знають Царя нашого
Бидлята.

Повнота місячная била,
Як Діва Сина породила,
Цілую ніч сьвітити,
Волю Єго повнити
Мусіла.

А зьвізда побудила царей
Спішити к вертепу со дари:
Витали пастиріє,
По сем прийшли царіє
К Царю всіх.

Ірода лжива оставили,
Іншим ся путем возвратили,
Радуються неложно,
Що ходили не прожно
В дорогу.

А Ірод з того засмутився,
Що Христос Господь народився,
Казав Єго шукати,
По всій земли питати,
Для зради.

Іродіяне всі смутяться,
В Єгипті боввани крушаться,
Ангел во сні сказує
Що ся Ірод готує
На Христа.

Пойми же Йосифе Панну,
В Єгипет твори стезю странну
Даже врази погибнуть
І кончину восприймуть,
Буди так!

Іроду не уподобімся,
Вірниї! Христу поклонімся,
Би нас от гріхів заховав
Своє царство дарував,
На віки.