– Ой славен явен красний Андрійко.

Приспів:
Святий вечір!

А чим же ти та прославився?
– Що ізвечора коня осідлав,
А вже к світові під Царів-град став.
Ой як б’є та й б’є на Царів-город;
Царь ся дивує, хто то воює.
А міщане ходят, все раду радят,
Що тому вояці за дари дати?
Вивели йому коня в наряді.
Він коня то взяв – не подзінькував,
Не подзінькував, шапочки не зняв,
Шапочки не зняв, не поклонився,
Не поклонився й не покорився.
Ой як б’є та й б’є на Царів-город;
Царь ся дивує, хто то воює.
А міщане ходят, все раду радят,
Що тому вояці за дари дати?
Винесли ж йому полумисок злота.
Він золото взяв – не подзінькував,
Не подзінькував, шапочки не зняв,
Шапочки не зняв, не поклонився,
Не поклонився й не покорився.
Ой як б’є та й б’є на Царів-город;
Царь ся дивує, хто то воює.
А міщане ходят, все раду радят,
Що тому паняті за дари дати?
Вивели ж йому панну в короні.
Він панну узяв та й подзінькував,
Та й подзінькував, і шапочку зняв,
І шапочку зняв, ще й поклонився,
І поклонився, і покорився.