Ой поза горою, ба там за другою,

Приспів:
Гей, дай, Боже!

Там наш Іванко коника пасе,
Коника пасе та й твердо заснув.
Приходить к ньому ще рідна мати:
Встань-но, Іванку, а вставай не спи,
Твоє подвіря вороги займили!
Так наш Іванко та й прудко устав,
Та й прудко устав, коника всідлав:
Най-но їх женуть, я їх здогоню.
Сів на коника, як вітрець линув,
Та й заднє військо яв здогоняти;
Як іздогонив, конем потоптав.
Середнє військо мечем постинав,
Переднє військо вогнем попалив;
Своє подвіря назад відобрав,
Назад відобрав, краще осадив.
Перше осадив та й дівочками,
Друге осадив та й молодцями,
Третє осадив та й стариками.
Ізза дівочок село весело,
Ізза молодців село огрядне,
А зза стариків порада в селі!
Віншуєм тебе, Іваночку наш,
Щастєм, здоровєм, многими літьми,
Ой на здоровє із колядкою,
Із колядкою, з вітцем, з маткою,
З вітцем, з маткою, свов челядкою.
Поза сим словом тривай нам здоров!