Ой край нивоньки три дівчиноньки лен рвали,
А дорогою січові стрільці манджали:

– Ой помагай, Біг, милі дівчата, лен рвати,
Чи позволите на тій нивоньці спочити?

– Ой чому ж би ні, стрільчики милі, вам сісти,
Та ще розкажіть про наших братів нам вісти.

– Ой вісти наші, дівчата милі, сумненькі –
Зложили браття голови за край рідненький.

По тій вістоньці дівчата сльози ронили,
Січових стрільців, хлопців-молодців, просили:

– Візьміть нас, стрільці, хлопці-молодці, з собою,
Хай заступимо ці ряди братів собою.

Ой вийшла, вийшла старенька мати лен рвати,
А єї доні вороні коні сідлати.