Меланка ходила, Василька водила:
– Васильку, мій синку, пусти у хатинку.
Я жита не жала, на боку лежала.
На боку лежала, чесний хрест держала.
Чесний хрест держала та ще й кадільницю.
А ви, люди, знайте, мені дару дайте.
Хоч хліба, хоч сала, а хоч паляницю,
На добреє жито, на яру пшеницю,
На білую гречку, теля та овечку,
На воликів пару й другого товару,
На ваше здоров’я, на вашу родину,
Вклоняйтеся, люди, та й Божому сину.

("Поздоровляю вас з празником!" – промовляючи).