Їхав Іванько з лісу до лісу.

Приспів:
Рай, коню,
Рай, вороненький,
Сам молоденький Іванько.

Зустріли його два розбійнички.
Та стали його бити, карати,
Бити, карати та ще й питати.
– Чи є у тебе рідний батенько?
– Ой є у мене рідний батенько.
– Чи є у тебе рідна матінка?
– Ой є у мене рідна матінка.
– Чи є у тебе рідна сестриця?
– Ой є у мене рідна сестриця.
В мене батенько, як той місяцю.
В мене матінка – ясне сонечко.
В мене сестриця – ясна зірниця.
Та пішли ж вони до батька в гості.
Да батька в гості, двір на помості.
Та й стали гукать, батька викликать.
Вивів батенько коня із двора.
Коня не взяли, знову гукали.
Виніс батенько мірку червінців.
Того не взяли, знову гукали.
Вивів батенько доньку Манечку.
Дівку узяли, у степ повезли.
Та бувай здоров сам, пан хазяїн.
Не сам з собою, а з родиною.

("З Святим вечором!" – промовляючи).