Христос родився, Бог воплотився
У Вефлеємській яскині!
В стайні убогій, нищеті многій
Радість велика нам нині.
Ангели співають, честь Йому віддають,
Богу і Творцю Свойому.
Ликуй, чоловіче, з рождества того,
Христос бо від ада спасе душ много
І від неволі вражої.

Марія чиста, родивши Христа,
В яслах зложила на сіні;
Не розуміє, що таке дієсь?
Бог помістився в хлівині!
Пелени готує, солодко цілує
Улюбленого Молодця.
"Яким же Ти чином в мені вмістився,
В дівстві без болізни Син народився?
Радосте моя безмірна!"

А Йосиф теє чудо святеє
Видячи, святий хранитель,
На самім сіні, на гострім зимні
Як люто терпить Творитель:
Від зимна хоронить, худібку приводить,
Щоб огрівала, дишучи.
Худібка же волю Його сповняє,
Перед ним коліна свої згинає,
Творця пізнавши свойого.

Пастирям вісти тії обвістив
Ангел, як пасли у ночи:
Проте утішно в Вефлеєм спішно
Біжать, що тільки в них мочи.
Радісно взивають, дарунки складають,
Які лиш мали, Владиці:
"Радуйся, Пастирю, з неба післаний,
В убогім вертепі нам показаний,
Задля заблудших прийшовши!"

Здалека царі ідуть з дарами
Від сходу до Вефлеєму:
Ладан і злото і смирна надто
Приготовані є Йому.
Туди ся зближають, Ірода питають:
"Де народився Царь слави?
Звізда бо нам ясна Того явила,
Котрого Пречиста Діва повила,
Пожаданого Месію".

Як в стайні стали, дари віддали
І честь з поклоном Цареви,
Богу святому і єдиному
Всеї твари Господеви:
Ангел ся показав, у сні їм путь вказав
До землі своєй відійти.
Радуються вельми з посольства сього,
Се бо найшли вони Царя свойого,
Ірода злого минули.