Херувими сьвят! Архангели зрять
Чуд невидимий нині славимий.
Ах, ах, зіло всяке тіло здивувалося!
Прийдім, прийдім до шопи,
Узрим Бога во плоти
І Матір Єго сьвяту
Діву Марію чисту,
Которая Сина свого повиває,
В яслах вкладає.

Неумістимий Він тут змістився,
З Утроби Діви Христос родився:
О голубина всіх розума недовідома!
Витай Пане і Царю,
Витай наш Спасителю,
Витай Скарбе дорогий,
Ніколи непребраний!
Бо радість і сладість безмірна із небес
Явилась всім днесь.

Предвічний Боже, що ж Ти учинив,
Що в яслах в стайні низко ся склонив?
Ах, ах Пане, нехай станеся воля Твоя!
Днесь Ангели Му служать,
А віл з ослом там дрожать,
Пізнали Бога в плоти,
Хотя вони суть скоти:
На коліна упадають, Творцю своєму
Хвалу віддають.

Явилась зьвізда; за нею царі,
Котрі несуть великі дари:
Злато, смирно, ладан дивно Пану своєму;
Пізнали найвисшого
Спаса, Царя свойого.
І так веселися,
До дому верталися.
До Ірода царя, злого ворога
Не повернули.

Шукає Ірод, як в книгах стоїть,
В котрій стороні Христос ся родить,
Призиває і питає книжників своїх.
Вони ж сказали Єму:
Родився в Вифлеємі!
В той час страшно заричав,
Волосє на собі рвав,
Убити Христа родженого скоро ся
Він приготував.

Задумав зло цар Ірод без ума,
Шле війско своє до Вифлеєма:
Ідіть вбийте, кров пролийте всіх дітий малих!
Десять тисяч чотири
Малих дітий убили,
О невинні дітоньки,
Ревно плачуть матінки.
Кров невинну проливають мов би воду
У Вифлеємі.

О Вифлеєме, ти не смутися,
І ти, Рахиле, розвеселися!
Не плач, мати, в небо взяті діточки твої!
Царствувати там будуть
І о смутку забудуть,
Ублагають вам Христа,
І від сего Рождества
Щоб ви слези свої ревні утулили
І в небі жили.

Вже волхв Валаам всьо пророкував,
Убити Христа Ірод не дістав.
Він царствує, обіцює нам в небі бути.
Тільки ми ся всі згодім,
І вірно Єго просім,
Щоб нам гріхи відпустив,
З мук пекольних свободив,
Подарував всьо благе: на земли жити
І в небі бути.