Херувими сьвят! Архангели зрять
Чуд невидимий, днесь є славимий,
Ах, ах, зіло вельми тіло удивишися.
Прийдім, прийдім до шопи,
Узрим Бога во плоти,
І Матір Єго сьвятую
Діву Марію чистую
Которая Сина свого повиває,
В ясла вкладає.

Не умістивий – весь зді містився!
З утроби Діви Христос родився!
О глубина! всіх розума невідома,
Витай Пане і Царю,
Витай наш Спасителю,
Витай скарбе предрагий
Никогда не перебраний
О радости! о сладости! Спас явився
Нам днесь родився.

Предвічний Боже, що ж Ти учинив?
Що в яслах скотских низько ся склонив,
Ах, ах, Пане, най ся стане воля Твоя!
Днесь Ангели Му служать, –
А віл з ослом там дрожать,
Пізнали Бога воплоти,
Хотяй німії скоти,
На коліна упадають, Творцю своєму
Хвалу отдають.

І також звізда йде пред цари,
Которі несуть великі дари:
Злато, смирну, ливан дивно Пану своєму:
Познали Найвисшого
Спаса, Царя своєго,
І так веселишася,
До Ірода царя більше
Не повернутася.
В страни своя возвратишася.

Глядаєть Ірод, як написася:
В которій страні Христос раждался?
Вопрошаєть, призиваєть книжники своя.
Они Єму ріша:
В Вифлеємі родився!
В той час страшно закричав,
Власи свої поторгав
Убити Христа рожденна скоро ся
Наготовав!

Кушаше ся Ірод безума:
Шле войско своє до Вифлеєма!
Ідіть, убийте, кров пролийте всіх дітий малих!
Десять тисяч чотири
Дітий малих убили:
Невинних немовляток
Ревно плачущих маток,
Кров невинну проливають,
Яко воду во Вифлеємі...

О Вифлеєме, ти днесь не сумуй,
І ти, Рахиле, благодушествуй!
Не плач мати, в небо взяті діти твої!
Царствувати там будуть
І о смутку забудуть,
Ублагають вам Христа,
І от сего рождества
Бисте слези свої ревні утолили
І в небі били.

І волх Валаам так пророкував:
Убити Христа Ірод не достав;
Він царствує, обітує, в небі бути;
Тілько ми ся згаджаймо,
Щиро Єго благаймо,
Щоб нам гріхи отпустив,
Мук пекольних ізбавив,
І дарував вся благая на земли жити
І в небі бити.